среда, 22 марта 2017 г.


Пізнавальна гра "Мандрівки краплинки"

           22 березня згідно резолюції ООН  47/193 від 22 лютого 1993 року проголошено Всесвітнім днем водних ресурсів.
        Цей день є унікальною можливістю нагадати людству про те,що проблема чистої питної води є однією з найгостріших і те, що наявність і якість водних ресурсів - це найважливіший фактор стійкого розвитку,економічного росту та соціальної стабільності.
          Саме цього дня, 22 березня, в  центральній дитячій бібліотеці  відбулося засідання в екологічній вітальні "Паросток". Прийняти  участь в пізнавальній грі "Мандрівка краплинки" завітали до нас учні 5-а класу ЗОШ № 4( класний керівник Колесник Альбіна Анатоліївна).Учениці класу - читачки нашої бібліотеки Ігнатюк Оля, Філіпова Настя, Кайданович Аня та Колесник Богдана  підготували пізнавальні, насичені різними фактами  презентації на тему води, з якими виступили перед своїми однолітками. 
        Бібліотекар Швецова Ольга Святославівна розповіла присутнім багато корисних  фактів про водні ресурси, про витрати води в побуті, крім того діти переглянули відеороліки "Вода-носій інформації" та "Кругообіг води".
        З подарунками, гарним настроєм, новими знаннями залишали читачі бібліотеку. До нових зустрічей на засіданнях ековітальні "Паросток"!
                                 





Колесник Богдана 

Кайданович Аня

Філіпова Настя

Ігнатюк Оля




суббота, 18 марта 2017 г.

Конкурс "КНИГОМАНІЯ-2017"

     

Традиційний конкурс книголюбів « Книгоманія -2017» знову завітав до нашого міста! 
Це конкурс, який об’єднує всіх  тих, хто закоханий в книгу, любить читання, всіх тих, для кого книга відкриває  небачені обрії, розкриває таємниці природи та життя."Хто багато читає, той багато знає" – так говорять у народі. І це дійсно так.
     Приємно відзначити, що більшість школи міста представили своїх найкращих читачів, переможців 1 етапу,  які є Суперчитачами в своїй  школі. І це підтверджує думку, що наше місто і діти нашого міста  є читаючим.
        Конкурс має три етапи. 1-  відбувається на рівні шкіл міста чи села, 2 - в бібліотеках міста чи району,  3( обласний) етап відбудеться 22 березня 2017 року  в Житомирській обласній бібліотеці для дітей. А завершиться конкурс  фестивалем дитячого читання «Книгоманія», який буде  проведений  у Львові 1-3 червня 2017 р.  Організатором Фестивалю  виступає Громадська Організація  «Форум видавців».
         Цього року  заявку на конкурс подали 14 учасників. Серед них учні 6 класів: Дубиняк  Вікторія ( ЗОШ № 3), Ільчук  Вікторія (ЗОШ № 10), Купчук Аліна (ЗОШ № 7), Опанасюк  Олександра ( ЗОШ № 8), Орехова Олександра (ЗОШ № 6), Ткачук Володимир (ЗОШ № 4), Українець Максим ( ЗОШ № 6)   та учні 7 класів: Баклажко Вікторія ( ЗОШ № 6), Матвійчук Ілля (ЗОШ № 4), Осипенко Діана( ЗОШ № 5), Попова Софія (гімназія ім.Лесі Українки), Стасюк Анатолій( ЗОШ № 3), Ткачук Інга  ( ЗОШ № 10), Фомін Вероніка (ЗОШ № 7).
          Нелегкою була робота журі у складі : Ксендзук Валентині Антонівни - координатора творчої інтелігенції міста, Молокус Людмили Василівни - бібліографа  центральної міської бібліотеки та Константинової  Надії Степанівни - завідуючої бібліотекою-філією № 5 для юнацтва.
         Всі учасники мали заявити  про себе, озвучивши гасло-меседж «Я - зірковий читач», підготувати та представити список книг « Моя золота поличка » та показати знання в вікторині по творам В.Нестайка ,Сент-Екзюпері, Конан-Дойля  та інших письменників.
       Учасники конкурсу продемонстрували не тільки свої творчі здібності, артистичні вміння, але і глибокі знання  літературних творів,інколи створюючі прекрасну рекламу  улюбленій книзі.
       Переможці конкурсу: Купчук Аліна (ЗОШ № 7- 6 клас), яка  зачарувала журі своєю  безпосередністю, Баклажко Вікторія (ЗОШ  № 6-7 клас), - дівчинка «сонечко», яка змогла розкрити свою «книжкову поличку» яскраво та артистично та Осипенко Діана ( ЗОШ  № 5 – 7 клас), яка продекламувала власний вірш, отримали путівку для участі в 3 турі конкурсу.
         Позитивний , сповнений  сміху виступ Фомін Вероніки з групою підтримки ( ЗОШ № 7 – 7 клас) отримав приз «Глядацьких симпатій».
     Окрема подяка учням музичної школи Краля Таїсія, Корнійчук Лілія ( викладач Куханська Майя Вікторівна) та дуету гітаристів в складі Дірко Максим та Вовкотруб  Кирило (викладач Тишкевич Олена Василівна ) за чудові музичні номери.
      Впевнені, що переможці   конкурсу «Книгоманія-2017» гідно представлять  наше місто в м.Житомирі.



















 

суббота, 4 марта 2017 г.


    Не можу не поділитися. Така краса!
  Це дивовижне місце - дитячий зал у бібліотеці містечка Брентвуд (США). Тут маленьких читачів оточують не лише десятки захопливих книг, а й чарівний декор, що підсилює відчуття казки. Неймовірно, правда ж?


Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Фото Видавництво Старого Лева.

Джерело  https://www.facebook.com/starlev/

четверг, 2 марта 2017 г.

190 років з дня народження Л.Глібова


Колекцiя вишивок Свiтлани ТкаченкоУкраїнський Езоп 


       Леоніда Івановича Глібова Іван Франко назвав поряд з Євгеном Гребінкою найкращим українським баснописьцем, а його вірші - перлинами української лірики.
     Леонід Глібов народився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього письменника, Іван Назарович, був управителем маєтків поміщиків Родзянків у с. Веселий Поділ, а згодом - у с. Горби.
Картинки по запросу глібов
Родзянки, відомі поміщики, вважали себе прихильниками мистецтва, і всерйоз хвалилися власними порнографічними віршами, наче справжньою літературою; їх домашній театр був гніздом розпусти. В своєму "чересчур затейливом саду" Родзянки шмагали кріпаків так само, як і їх необізнані з музами сусіди в традиційних конюшнях. Пушкін презирливо назвав одного з Родзянків "наперсником Феба иль Приапа", а Шевченко - "грязным стихоплетом" та "отвратительным старикашкой".

     Глібов змалку надивився на поміщицьку жорстокість і людські бідування. Чи не тому, за свідченням сучасників, першим, ще дитячим його твором була сатира на одного з місцевих поміщиків.

     Навчався хлопець спочатку вдома: вчителькою його була мати Орина Гаврилівна, культурна та освічена жінка. Змалечку Леонід дуже любив всякі рослини, охоче доглядав за квітами, за що його прозвали "квітчастим королем". До нього навіть "прилипло" жартівливе привітання: "Здоров був, Льолику, квітчастий королику!"

     З 1840 p. Леонід вчився у Полтавській гімназії, де дитячий ще інтерес до літератури зміцнів і поглибився після знайомства з творами видатних російських і українських письменників. Уже в перших класах гімназії він починає писати вірші російською мовою: його перша відома нам поезія "Сон" датована 1841 р. Частина написаних у гімназії поезій була надрукована 1847 р. в Полтаві окремою книжкою "Стихотворения Леонида Глебова". Замість очікуваних лаврів, перша книжка принесла авторові лише неприємності - інспектор гімназії зробив Глібову "внушение" та пригрозив карцером. Однак Глібов і далі продовжував писати вірші, а знайомство з О. Афанасьевим-Чужбинським привернуло особливу увагу молодого поета до творчості Шевченка й Гребінки, яких Чужбинський знав особисто.
     Важка хвороба змусила Глібова 1847 р. перервати навчання й повернутися додому. Після невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він 1849 р. вступає до Ніжинського ліцею князя Безбородька. В ліцеї, утвореному на базі Гімназії вищих наук, склалася міцна літературна традиція - його вихованцями були М.Гоголь, Є.Гребінка, А. Мокрицький та інші діячі культури й літератури, імена яких на той час були вже широко відомі.
 Нехтуючи заборонами й переслідуваннями, ліцеїсти захоплювалися читанням прогресивної періодики й пробували писати самі. Байки Глібова, писані ним у Ніжіні, здобули визнання товаришів і навіть деяких викладачів; зокрема професор теорії та історії літератури М. Тулов вважав, що "байки Л. І. Глібова у показі побутового життя українців - цілком самостійна й дуже цінна праця і є великим внеском у літературу". Ці байки разом з віршами та етнографічними записами друкувалися в 1853-1861 pp. у додатках до "Черниговских губернских ведмостей".
   Надто нещасливо склалася для Глібова обставини. Раптово помер його батько (провалився на Дніпрі під лід і застудився). Довелося на цілий рік залишити навчання й знову жити в себе на хуторі. Невдовзі померла і мати. Отож ліцей він закінчив аж 1855 року.
    Після закінчення 1855 р. ліцею Глібова було призначено вчителем історії й географії в Чорному Острові на Поділлі (1856). Письменницький авторитет Глібова на той час настільки зріс, що вже наступного року збірку його байок збиралися видавати в Чернігові й навіть Петербурзі.
   Педагогічну й літературну працю Глібов поєднує з культурно-просвітницькою діяльністю, бере участь у гуртку місцевої інтелігенції, організовує літературні вечори та вистави, навіть сам пише п'єси "До мирового" й "Хуторяночка". Особливо зблизився Глібов з землевольцем І. О. Андрущенком, який був зв'язаний не тільки з організаціями "Землі і волі" в Москві та Петербурзі, а й з О. Герценом, одержував з закордону і поширював політичну літературу, зокрема "Колокол", "Полярную звезду" та інші заборонені видання.
     Певне послаблення реакції в кінці 50-х і на початку 60-х років ознаменувалося організацією недільних шкіл для народу, виданням книжок, виходом нових журналів. Глібов брав безпосередню участь у роботі місцевої недільної школи, відкритої при гімназії. Саме в цій школі вчився і зберіг теплі спомини про свого вихователя батько Лесі Українки.
     Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі "Основа", що з 1861 p. виходив у Петербурзі. В середині 1861 р. він почав видавати тижневик "Черниговский листок" (російською й українською мовами), що мав виразний літературний ухил і виходив за своїм значенням за межі місцевого органу, особливо після припинення 1862 р. видання "Основи". Значну частину статей для "Черниговского листка" писав сам Глібов, публікуючи їх під кількома псевдонімами. Глібов сам був його і редактором, і автором, і коректором.
   1863 р. у Києві в серії "Для народного читання" вийшла перша збірка байок Глібова. З'явившись у час сумнозвісного валуєвського указу, яким заборонялося видавати книги українською мовою, вона відразу була заборонена для народних шкіл, а частина тиражу знищена.
   У липні 1863 р. заарештували І. Андрущенка. Серед його паперів було знайдено листи Глібова. Становище ускладнилося ще й тим, що І. Андрущенко передав з тюрми "на волю" Л. Глібову конфіденційні листи, які той мав переслати в московську та петербурзьку організації "Землі і волі". Ці компрометуючі Глібова послання державного злочинця потрапили в слідчу комісію. Хоч обшук на квартирі письменника був безрезультатним, у серпні 1863 р. заборонили "Черниговский листок" та встановили поліційний нагляд за Глібовим, а згодом, з 1 жовтня, розпорядженням міністра освіти його звільнили з посади вчителя. Віднині все листування Глібова пильно переглядав місцевий поліцмейстер.
Позбавлений роботи, Глібов 30 жовтня 1863 р. виїхав у Ніжин до батьків дружини, де й поневірявся без певних занять.
   Біда за бідою підкрадається в родину Глібових. Спочатку Леонід Іванович втратив улюблену доньку Ліду, потім померла його дружина. Після цих бід Глібов надовго замовк. Тільки через два роки він зміг повернутися до Чернігова на посаду переписувача губернського статистичного комітету. Наприкінці 1867 р. Глібову вдається влаштуватися завідуючим чернігівською земською друкарнею. На цій посаді йому судилося пробути пожиттєво.
    Справжнє творче горіння повернулося до Глібова наприкінці життя. Він починає друкуватися в Галицьких журналах "Дзвінок" і "Зоря". За останні чотири роки письменник створює українською мовою більше, ніж за весь попередній час. Популярність його зростає.
  1891 року чернігівська громадськість відзначила п'ятдесятиріччя творчої діяльності Л. Глібова. Надійшли вітальні адреси, телеграми з різних міст України. Четвертий номер "Дзвінка" повністю присвячується ювілярові.
Протягом 1890-1893 років байкар написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Ці твори друкувалися під псевдонімом "дідусь Кенир", відрізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.
    В пошані й славі, але фізично розбитим, майже зовсім сліпим доживає Л. Глібов останні свої дні. 10 листопада (29 жовтня) 1893 року від астми й хвороби серця на 66 році життя його не стало. Ясного й теплого осіннього дня Чернігів проводжав в останню путь свого улюбленого поета. Труну Глібова несли на руках далеко за місто до Троїцького монастиря, де його було поховано. На пам'ятнику поетові, спорудженому на кошти громадськості, було викарбовано слова В. Cамійленка, написані в день смерті Глібова.

Джерело http://1000years.uazone.net/glibov.htm

вторник, 21 февраля 2017 г.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови


Картинки по запросу день рідної мови

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Вісім років тому відзначати його запропонувала ЮНЕСКО, виступивши таким чином на підтримку багатомовності і наголошуючи на тому, як важливо берегти, плекати та розвивати рідну мову кожної народності. Спеціалісти ЮНЕСКО щодня пам’ятають про те, що не одній сотні мов нині загрожує зникнення, і слідкують за їх станом, намагаються порятувати їх від забуття. Адже за кожною з них – цілий світ традицій, народної музики, обрядів та звичаїв, фольклору, цілий світ народу.
Уявіть лише: якщо для нас, мільйонів українців, проблема розвитку та збереження багатства української мови є до цього часу такою гострою, то, як «почуваються» мови, носіїв яких лишилося одиниці? За останніми даними, більшість із 6000 відомих сьогодні мов мають дуже незначну кількість носіїв. Наприклад, у половини мов – не більше ніж 10 тисяч осіб, а у чверті – менше тисячі.
Колись у світі нараховувалося від 7 до 8 тисяч мов. Сьогодні це багатство різко скорочується. Тож, мовознавці намагаються зберегти для нащадків хоча б його краплини, відшуковуючи носіїв мови, створюючи сприятливі умови для її поширення.
За останні три століття темпи зникнення мов зросли. Особливо це характерно для американського континенту та Австралії. ЮНЕСКО нещодавно видала Атлас мов, який дає можливість побачити «гарячі точки планети», де мовне розмаїття перебуває під загрозою. На думку спеціалістів, мові загрожує зникнення, якщо в суспільстві її перестають вивчати понад 30% дітей. Отже, діти назавжди віддаляються від предків, позбавляють себе єднання з надбанням народу чи народності і вже ніколи не зможуть відчути себе приналежними до неповторної спільноти.
Найбільш благополучним є архіпелаг Папуа – Нова Гвінея. Він нараховує не менш 820 мов. І головне – всі вони активно використовуються.
В Європі під загрозою зникнення перебуває близько п’ятидесяти мов. Особливо скрутно зі збереженням мов у корінних народів Сибіру. Є мови, кількість носіїв яких можна перерахувати на пальцях однієї руки. В деяких регіонах Азії відчутний тиск китайської мови. На Тайвані з 23 місцевих мов 14 поступаються китайській. У Новій Каледонії наступ французької мови призвів до того, що з 60 тисяч корінних мешканців острова 40 тисяч забули рідну мову.
Здавалося б, Україні з багатомільйонним населенням можна поки що не турбуватися про те, що українська мова зникає. Але проблем вистачає і на наших теренах. Сотні років поневолення зробили свою чорну справу: нинішнім поколінням ще довго доведеться відроджувати велич і багатство рідної мови. Наскільки швидко це станеться залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови… Адже рідна мова – це мова дитинства, мова найпершого досвіду пізнання світу, основа перших взаємовідносин у суспільстві.
Джерело( http://www.obriy.pib.com.ua/2005/06_05/09.shtml)

четверг, 16 февраля 2017 г.

бібліотечний урок

                             

Бібліотечний урок "Книги,які допомагають мені вчитися"

Картинки по запросу чтение и подросток                                                     Не бійтесь заглядати у словник,

Це пишний яр, а не сумне провалля,
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінчека й Даля...
                  М.Рильський



     Цікавою, змістовною, насиченою різноманітною інформацією була зустріч бібліотекарів відділу обслуговування учнів 5-9 класів з учнями 7-А класу загальноосвітньої школи № 2 ( класний керівник Рожок Ірина Леонідівна).

     Тема бібліотечного уроку "Книги,які допомагають мені вчитися" розкрила всі можливості бібліотеки в наданні потрібної для навчання інформації.
     За допомогою комп'ютерної презентації  учні змогли дізнатися про книги, що складають довідково - інформаційний фонд бібліотеки, отримали інформацію про найбільші енциклопедії світу, дізналися про Володимира Даля та Бориса Грінченка та їх відомі словники, переглянули сюжет  про історію створення електронного інформаційного  ресурсу Вікіпедія. 
     Книжкова виставка "Книги, які знають все"ознайомила присутніх лише з маленькою часткою того багатого масиву довідкової літератури, який є в бібліотеці. Наприкінці зустрічі діти  мали змогу попрактикуватися в пошуку інформації  по заданій темі. 
      Маємо надію, що знання, що  отримані на нашому уроці, стануть у нагоді всім учням і зустрічі бібліотекар - учень - вчитель будуть традиційними.







среда, 15 февраля 2017 г.

Перша в Україні книга — «Апостол» Івана Федорова


Самая первая печатная книга Ивана Фёдорова «Апостол». 1564 год. Этот экземпляр напечатан во Львове в 1574 году.   Якою була перша друкована книга в Україні і хто її автор? Вважається,що  це львівський «Апостол» Івана Федорова, виданий 15 лютого 1574 року.    
     Життя українського першодрукаря Івана Федорова сповнено загадок. Не відомі ні рік, ні місце його народження, ні навіть соціальне походження. Правда, виявлений документ, з якого випливає, що в 1532 році він був удостоєний ступеня бакалавра в Краківському університеті. 
      Перші достовірні відомості про Федорова в російських джерелах починаються з післямови до «Апостола» 1564 року, де повідомляється, як за розпорядженням Івана Грозного до видання першої датованої російської книги приступили диякон кремлівської церкви Миколи Гостунського Іван Федоров і Петро Тимофіїв Мстиславець (ймовірно, виходець з білоруського міста Мстиславля). В 1565 – 1568 рр. з невідомих причин (можливо потрапили в немилість до царя Івана Грозного) вони покидають Москву і опиняються в маєтку відомого прибічника православ’я, великого гетьмана литовського Гната  Ходкевича. Івану Федорову довелося восени 1572 року покинути Заблудово і перебратися до Львова, де в 1574 р. вже в своїй власній друкарні він видав «Апостол».      Така коротка подієва канва життя Івана Федорова, швидше, нагадує долі західноєвропейських гуманістів, що переходили від одного мецената до іншого, ніж життєвий шлях давньоруського книжника.
    Іван Федоров був не лише організатором друкарства в Москві і на Україні, не тільки видавцем поліграфічних книг, він був і чудовим майстром слова. Пам’ятниками його письменницького мистецтва служать післямови до його видань. Більшість дослідників схиляється до думки, що ці твори належать перу самого першодрукаря. 
    Львівський Апостол (Діяння та послання апостольські) 1574 року традиційно вважається найдавнішою датованою книгою, виданою в українських землях. Друкувалась книга на кошти самого Федорова, також йому допомагали львів’яни. 
     Загалом «Апостол» – це літургійний текст для ведення православного богослужіння. Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці. Львівський Апостол Федорова мав неабияке художнє оформлення – гравюри, герби його покровителя Г. Ходкевича, зображення апостола Луки, герб Львова. Книга надрукована двома фарбами – чорною та червоною. Дзеркальний набір шрифту ретельно вивірений, рядки рівненькі. Папір вироблявся тут же, у Львові. 
    Тираж книги – приблизно 1000 – 1200 примірників. До сьогодні збереглось відомих екземплярів лише 120. 5 з них знаходяться у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Не так давно один з примірників книги було знайдено в Межигір’ї – резиденції екс-президента України В. Януковича. Він переданий Музею книги и книгодрукування України. 








Джерела: https://we.org.ua/kultura/lvivskyj-apostol-pershodrukarya-ivana-fedorova/
http://www.dsnews.ua/society/chomu-moskovskiy-apostol-i-fedorova-tsinnishiy-za-lvivskiy-
24052016144500
http://city-adm.lviv.ua/portal/history-of-lviv/for-the-first-time-in-lviv/5255-persha-v-ukraini-knyha-apostol-ivana-fedorova