суббота, 10 февраля 2018 г.

Презентація фотовиставки
«Солдати Афганської війни: дорога додому»
в центральній дитячій бібліотеці ім. Олени Пчілки
Лишились ми живі. Не винні ми у тому,
Що повернулись до своїх сімей.
Ми пам´ятаєм всіх Вас, до одного.
Так навчимо ж цьому своїх малих дітей.

     9 лютого, напередодні 29-ої річниці з  дня виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, в честь Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав (15 лютого),  на презентацію фотовиставки «Солдати Афганської війни: дорога додому» зібралися юні та дорослі читачі бібліотеки. Почесний гість заходу – член міської спілки воїнів-інтернаціоналістів, полковник у відставці ПЕТРАЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ – розповів про роки, проведені на війні, прокоментував фото, згадав бойових побратимів. Присутні ознайомилися з історичною хронікою, прослухали вірші та пісні. 
     На виставці було представлено багато оригінальних фото 1979-1989 рр., цікава інформація про події «афганської війни», підбірка документальної та художньої літератури. Знання наших гостей збагатилися ще однією цікавою сторінкою історії наших славних захисників.
     Учасники заходу щиро подякували Олексію Павловичу та всім воїнам-ветеранам за хоробрість, мужність і високий професіоналізм, активну життєву позицію, участь у військово-патріотичному вихованню молодого підростаючого покоління нашого міста.
   
Людмила Писаренко,
завідуюча бібліотекою


Пройшли роки. Вже посивіли скроні.
Все рідше згадуються дні,
Коли вставав ти по тривозі...
Час промайнув - неначе в сні.
                











четверг, 8 февраля 2018 г.

Година етикету
«З тим, хто поводиться чемно – спілкуватися вельми приємно»
в центральній дитячій бібліотеці ім. Олени Пчілки

   Ввічливими люди не народжуються, а стають, опанувавши знання і правила хорошого тону. 
     Саме для цього 8 лютого до центральної дитячої бібліотеки завітали учні 2-Б класу ЗОШ №5 на годину етикету. Добра фея запросила дітей до Казкової країни добрих та ввічливих людей. Для того, щоб потрапити до цієї країни, дітям потрібно було виконати цікаві завдання. Із захопленням учні складали прислів´я, грали в ігри «Так чи ні», «Встав чарівне слово», «Виправ речення з помилками», «Що треба сказати?», співали частівки, відгадували ввічливі загадки, переглянули відео «10 самих незвичних привітань», «Дякую» різними мовами світу», «Мультфільм про доброту» і прибули до Країни добрих та ввічливих людей.
    Діти переконалися, що кожна людина повинна бути ввічливою, вихованою, доброю, поважно відноситись до всіх людей, які її оточують; що завжди потрібно дотримуватись золотого правила вихованості: ставтесь до людей так, як  би і ви хотіли, щоб люди ставились до вас.
Наталія Оленська,
бібліотекар І категорії



среда, 7 февраля 2018 г.

Жуль Верн – великий мрійник та фантазер
Народився Жуль Габріель Верн в Нанті у родині адвоката П'єра Верна (1798-1871) і Софі Верн (1801-1887). У сім'ї зростало ще четверо дітей: брат Поль і три сестри – Анна, Матільда і Марі.
У 8 років Жуль Верн почав навчання спершу в семінарії Сен-Станіслав, а потім в Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що складалася зі знання грецької та латини, а також риторики, співів та географії. Жуль та його сім'я проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки Луари, де він із братом часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та пригодами. У 1839 році маленький Жуль таємно від батьків влаштувався юнгою на трищоглову шхуну «Коралі», яка вирушала до Індії. На щастя, батько встиг на місцевий «піроскаф» (пароплав), на якому йому вдалося наздогнати шхуну і зняти з неї хлопчика. Тоді Жуль Верн пообіцяв батькові, що надалі подорожуватиме лише у мріях.
В 1847 році Жуль Верн переїхав до Парижу, де згодом познайомився з Олександром Дюма, який досить сильно вплинув на майбутнього письменника. Пізніше Жуль Верн часто говорив, що вдячний Дюма за те, що той першим повірив у нього.
Склавши іспити, він повернувся до Нанту, де почав писати п’єси: «Олександр VI» та «Порохова змова». Восени 1848 року, зрозумівши, що його майбутнє пов’язане зі столицею Франції, Жуль повертається до Парижу, де продовжує навчання.
Незабаром у Парижі відкрився «Ліричний театр», і Жуль Верн став його секретарем. Служба в театрі дозволяла йому підробляти у популярному тоді журналі «Мюзе де фамій», в якому в 1851 році було оприлюднене його оповідання «Перші кораблі мексиканського флоту» (пізніше воно одержало назву «Драма в Мексиці»). Оскільки «Мюзе де фамій» – журнал для сімейного читання, Верн змушений дотримуватися його концепції – повчати, розважаючи. Автори «Мюзе» мали писати романи й оповідання зі щасливим кінцем і якомога повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи над своїми «Незвичайними подорожами», Верн завжди дотримувався цих двох правил.
10 січня 1857 року Верн одружився з Онориною де Віане, молодою вдовою з двома дітьми, а 3 серпня 1861 народився його син Мішель Верн.
До Верна часто заходив Гаспар-Фелікс Турнашон, він же Надар, знаменитий тим, що зробив фотографію жанром мистецтва. Захоплення фотографуванням привело його до захоплення повітроплаванням. Надар здійснив перше у світі аерофотографування — зробив знімок Парижа з висоти пташиного польоту. Він міг годинами говорити про аеронавтику. Натхненний цими бесідами, Верн вирішує — його перший роман буде про повітряну кулю.
Жуль Верн був пристрасним мандрівником: на своїй яхті «Сен-Мішель» він двічі обійшов Середземне море, відвідав Італію, Англію, Шотландію, Ірландію, Данію, Голландію, Скандинавію, заходив в африканські води. У 1867 Жуль Верн разом з братом побував у Північній Америці.
Шлях Жуля Верна в літературу був досить тривалим та складним. До цього він намагався стати адвокатом та маклером на біржі, знайти себе в поезії, стати драматургом. 
У 1862 році в творчому житті Жуля Верна сталась, мабуть, найважливіша подія – він знайомиться зі своїм майбутнім видавцем П'єром-Жулем Етцелем. 17 січня 1863 р. був опублікований його перший роман «П'ять тижнів на повітряній кулі». Етцель запропонував Жулю Верну постійне співробітництво, підписавши з ним договір на 20 років, він був не лише видавцем, а і редактором творів. Вони стали добрими друзями. 
Спираючись на пошуки наукової думки, він зображував бажане як уже здійснене. Винаходи, що ще не набули застосування, моделі механізмів, що проходили випробування, машини, що лише намічалися в ескізах, він представляв у закінченому, ідеальному вигляді. Звідси – неймовірні збіги мрій письменника з втіленням подібних ідей у життя. Його герої вирішували задачі, підказані самим життям – бурхливим розвитком промисловості, транспорту, зв'язку. Науково-технічні фантазії романіста майже ніколи не перевершували можливостей їхнього здійснення на більш високому ступені наукового й технічного прогресу. Жуль Верн вірив у людину. Цю віру у сміливих і великих людей намагався передати у своїх творах. Його герої – мандрівники, вчені, винахідники, дослідники – завжди розумні, шляхетні та людяні. Вони не знають, що таке вагання, сумніви. Обравши мету, герої йдуть до неї, долаючи всі труднощі й небезпеки.
По-справжньому відомий у всьому світі Жуль Верн став завдяки своїм романам «Подорож до центру Землі», (1864 рік), «Діти капітана Гранта» (1867-1868 рік), «20 тисяч льє під водою» (1869-1870 рік), «Навколо світу за 80 днів » (1872 рік), «Таємничий острів» (1875 рік), «П’ятнадцятирічний капітан» (1878 рік). Усі ці твори письменника згодом були перекладені на багато мов і з захопленням приймалися читачами в різних куточках планети.
Безліч романів Жуля Верна були екранізовані. Серед відомих його творів – «Подорож до центру Землі», «З Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою», «Навколо світу за 80 днів» і багато інших. 
В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, сильний діабет вплинув на зір – Жуль Верн майже нічого не бачив. Незадовго до смерті Верн осліп, але продовжував диктувати книги.

Помер Жуль Верн 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від свого будинку в Ам'єні.

вторник, 6 февраля 2018 г.

  15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 29-та річниця виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.
       З 6 лютого 2018 року у центральній дитячій бібліотеці ім. Олени Пчілки почала діяти фотовиставка «Солдати Афганської війни: шлях додому», яка знайомить з реаліями так званої «афганської» війни 1979-1980 років  та долями її учасників.   
       Запрошуємо всіх бажаючих на презентацію виставки та зустріч з її героями 9 лютого о 14.30.


Людмила Писаренко,
завідуюча ЦДБ ім. Олени Пчілки 

среда, 31 января 2018 г.

«Там цвіт прекрасний України, 
довічним сном калинно спить»

В серцях людських не вмерли Крути,
Вони проклали у майбутнє шлях,
Щоб гордо майорів навіки
Жовто-блакитний України стяг.
Було їх триста, тільки триста
Героїв – українських соколят.
                                                                                                        Марія Коломий


            29 січня – сторіччя бою під Крутами.  До дня вшанування трагічної загибелі студентського куреня під Крутами, який став символом патріотизму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежну Україну, в центральній дитячій бібліотеці імені Олени Пчілки оформлено виставку-реквієм «Там цвіт прекрасний України,  довічним сном калинно спить», на якій представлено літературу про цей трагічний і героїчний етап нашої історії.




суббота, 27 января 2018 г.

Легенда англійської поезії
ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН
(1788-1824)
Могутня творча індивідуальність і блискучий волелюбний талант поета здобули всесвітнє визнання. Байрон мав надзвичайно великий вплив на передову літературу свого часу. Він завоював любов і пошану Лесі УкраїнкиПавла ГрабовськогоІвана Франка, Олександра Пушкіна, Віктора Гюго, Генріха Гейне, Шандора Петефі, Адама Міцкевича. За свідченням Енгельса, Байрон був улюбленим поетом англійських робітників епохи чартизму. Своїм однодумцем його вважали декабристи. Бєлінський назвав його неосяжно колосальним поетом, Прометеєм нового часу. Твори Байрона перекладалися багатьма мовами; українською мовою їх перекладали Іван Франко, Леся Українка, Павло Грабовський, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров та інші.
Джордж Ноел Гордон Байрон народився у Лондоні 22 січня 1788 р. у знатній, але збіднілій дворянській родині. У десять років, після смерті двоюрідного дідуся, Байрон успадкував титул лорда та Ньюстедське абатство, старовинний маєток у графстві Ноттінгемшир (великому промисловому центрі Англії). Саме тут Джордж став свідком жахливого визиску пролетаріату й виступів луддитів. Перша освіта в біографії Байрона була отримана в приватній школі. Потім став навчатися в класичній гімназії, школі доктора Глені (там проявилося велике прагнення до читання), школі Херроу. У цій школі було написано кілька віршів Байрона. У 1805 р. він вступив до Кембріджського університету. В ці роки почав захоплюватися Наполеоном. Будучи студентом, Байрон винаймав чудові кімнати, жив безтурботно, став справжнім модником. Мода вимагала регулярно пити вино і грати в карти, і хоча юнак не дуже любив ні перше, ні друге, слухняно дотримувався загальноприйнятих студентських традицій.
«Години дозвілля» (1807) перша, ще не цілком самостійна збірка віршів. Сатирична поема «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809) поклала початок теоретичній полеміці Байрона з реакційним романтизмом, якої він не припиняв протягом всього життя. Байрон суворо осуджував поетів так званої «озерної школи» за зраду прогресивних ідей, нещадно висміював потяг до середньовіччя, містики.
Літературну славу й світове визнання принесла Байрону перша пісня «Паломництво Чайльда Гарольда» (1812), написана під враженням подорожі до Королівства Португалія, Іспанії, Албанії, Греції, Османської імперії. Публікація цього поетичного щоденника знаменувала собою народження революційної течії в англійському романтизмі. Саме тут Байрон уперше заявив про свої симпатії до національно-визвольної боротьби поневолених народів і про свою ненависть до загарбницьких воєн. Для цього він використав традиційну на той час форму мандрів романтичного героя.
Повернувшись до Англії, Байрон бере активну участь у політичному житті країни, виступає в палаті лордів проти закону про смертну кару для луддитів та ін. Своє обурення реакційною політикою уряду, ідею неминучості народної помсти Байрон втілив у сатиричній «Оді авторам білля проти руйнівників верстатів» (1812), а також у віршах та епіграмах 1812-1816. У ці ж роки Байрон створює ліричні вірші, в яких тема кохання поєднується з волелюбними ідеями, а також цикл так званих східних поем («Гяур», «Абідоська наречена», 1813, «Корсар», «Лара», 1814, дещо пізніше «Мазепа», 1818, та ін.), об'єднаних спільними настроями. В цих поемах особливо помітні суперечності світогляду Байрона могутній протест поета-романтика проти ненависної йому дійсності і анархо-індивідуалістичні мотиви та песимізм. Настрої трагічної самотності, відчаю, нігілістичне заперечення можливостей суспільного прогресу особливо виявились у вірші «Пітьма» (1816), у філософській драмі «Манфред» (1817) та в деяких інших творах, написаних після другого вимушеного від'їзду Байрона з батьківщини внаслідок жорстоких переслідувань його панівними класами Англії. Так звана світова скорбота Байрона виникла насамперед під впливом духовної кризи, пережитої поетом у зв'язку з крахом ідеалів Французької революції та реставрацією «старого режиму» в Європі після падіння Наполеона. Сила Байрона в тому, що він зумів перебороти свої вузько індивідуалістичні й песимістичні настрої і в громадсько-політичній діяльності та у найкращих творах залишився активним борцем проти реакції, за краще майбутнє народу. Цю силу він черпав у живому зв'язку з визвольними рухами сучасності. Навіть у найтяжчі для нього часи внутрішньої розгубленості Байрон вірний своїм демократичним принципам. У поемі «Шільйонський в'язень» (1816) він оспівав мужність швейцарського республіканця XVI століття Боннівара, створив бойовий гімн англійських луддитів «Пісня для луддитів» (1816).

У 3-й і 4-й піснях «Чайльда Гарольда» (1817-1818) поет заявляє про свою відданість поглядам французьких просвітників, висловлює віру в справу революції. З 1817 по 1823 Байрон жив в Італії, брав активну участь у боротьбі карбонаріїв. Серед численних творів цього періоду, позначеного найвищим розквітом поетичного генія Байрона, особливе місце належить містерії «Каїн» (1821). Біблійна легенда про перших людей на землі під пером Байрона набирає могутнього атеїстичного й революційного звучання. Мотиви «світової скорботи» поєднуються з ідеями прометеївського богоборства й гуманізму.
Байрон також написав злободенно-сатиричні твори, позначені виразним реалізмом («Видіння суду», 1821; «Бронзова доба», 1823, та інші). Незакінчений роман у віршах «Дон Жуан» (1819 23; 16 пісень) завершує творчий шлях поета. Це грандіозний критичний огляд суспільного життя тогочасної Європи. Протест Байрона проти соціального й національного рабства, мілітаризму, церкви, порочної дворянсько-буржуазної моралі й тема революційного народу звучать тут з особливою силою, бо розкриваються вони переважно реалістичними художніми засобами. Останні місяці свого життя Байрон перебував у Греції, де в рядах грецької армії боровся за визволення Греції з-під османського ярма. Там же (в грецькому місті Месолонгіон) він захворів на пропасницю, від якої помер.

Творчість письменника увійшла в історію світової літератури як видатне художнє явище, пов'язане з епохою романтизму. Байрон був не лише визначним поетом-романтиком, а й став для своїх сучасників і наступних поколінь втіленням романтичного героя.