Майстер казки
215 років від дня
народження Ганса Крістіана Андерсена
Ганс Крістіан Андерсен — відомий казкар, з величезною
фантазією та неймовірною глибиною душі.
Народився Ганс 2 квітня 1805 року на острові Фіонсе в невеличкому
місті Оденсе, Данія. Батько був чоботарем, але незважаючи на свій фах, був людиною начитаною і
свою любов до книги зумів передати Гансу. Потяг до творчості привів його в 1819
році до столиці, де він, живучи впроголодь, зміг закінчити школу й університет.
У своїх автобіографічних записах юний Андерсен згадував
про те, як грався з майбутнім королем Фредеріком VII. Тому дехто навіть
припускав його королівське походження.
Перші три роки в Копенгагені Андерсен пов'язує своє життя
з театром: робить спробу стати актором, пише трагедії та драми. У 1822 році
виходить п'єса "Сонце ельфів", написана за давньоскандинавським
сюжетом. Драма виявилася незрілим, слабким твором, але привернула увагу
дирекції театру, з яким на той час співпрацював автор-початківець. Рада
директорів домоглася для Андерсена стипендії й права безкоштовного навчання в
гімназії. Сімнадцятирічний юнак потрапляє до другого класу латинської школи й,
незважаючи на глузування товаришів, закінчує її.
Андерсен надзвичайно любив подорожі і протягом усього
свого життя він мандрував. Письменник побував у Німеччині, Італії, Франції,
Англії, Швеції, Португалії, Греції, Північній Африці, збирався до Америки. Його
дорожні нотатки відзначалися точністю замальовок з натури в поєднанні з
романтичною фантазією, мали пізнавальний й захоплюючий характер, були написані
живою мовою. Протягом 1826-1827 рр. виходять перші друковані вірші Андерсена, а
в 1829 році він досить вдало випробовує себе в жанрі дорожніх нотаток – книжка «Подорож
пішки від Хольмен-капалу до східного мису острова Амагер» вразила сучасників
свіжістю світосприйняття, багатою фантазією й життєрадісним гумором. Спогади
про подорож до Італії стали основою для написання першого роману Андерсена «Імровізатор»
(1834). Усього в 30-ті роки XIX століття видатним датчанином було написано
шість романів, які мали незмінний успіх. Автора навіть порівнювали з В. Скоттом
і В. Гюго. Але світове визнання йому принесли казки.
З 1835 року Андерсен починає періодично видавати казки,
які в 1841 році увійдуть у книжку «Казки, що були розказані дітям». Ранні казки
Андерсена – це, як правило, літературні переробки народних казок, які він сам
чув у дитинстві («Кресало», «Маленький Клаус і Великий Клаус», «Принцеса на
горошині», «Дикі лебеді», «Свинопас» та ін.). Сюжет «Нового вбрання короля»
було запозичено з іспанського джерела. А от «Дюймовочка», «Русалочка», «Калоші
щастя», «Ромашка», «Стійкий олов'яний солдатик», «Оле Лукойє», хоча й дещо
пов'язані з фольклором, все ж таки є авторськими творами.
Сорокові роки XIX століття стають новим і найвищим
досягненням казкової творчості Андерсена. До збірки «Нові казки» (1844-1848)
увійшли найзначніші й найвідоміші казки: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Соловей»,
«Тінь», «Дівчинка з сірниками». Казки Андерсена стають більш ускладненими,
глибокими, мають подвійного адресата: через захопливість фабули вони
приваблюють дітей, а глибиною змісту – дорослих. Його казки написано простою
мовою, наближеною до народної, і цим вони є близькими до дитячого розуміння.
Збірки останнього етапу творчості письменника вийшли під
назвою «Історії» (1852-1855) та «Нові казки та історії» (1858-1872). Це справді
були дивовижні історії про навколишній світ, риси реальності дедалі більше
проникають у казки письменника, героями яких стають сучасники автора: звичайні
люди зі своїми повсякденними турботами і проблемами, видатні вчені й художники.
Андерсен хоче привернути увагу читача до майже казкових можливостей людини.
У 1855 році з'являється автобіографічна книжка «Пригоди
мого життя», яка стала продовженням і доповненням першого варіанта
автобіографії «Казка мого життя» (1847). Зі сторінок цих книжок постає образ
видатної людини, великого фантазера, який зумів через усе своє життя пронести
дитячу закоханість у таємничий світ казки й щедро поділитися цим зі своїми
читачами.
Казкар за все своє життя не був ніколи одружений. Поки
одного разу, в 1840 році в його житті не з’явилася вона, Дженні Лінд. Вона була
молодша за нього на 14 років, але не сприйняла його, як дорослого чоловіка.
Зверталася до нього «братику» або «дитя». А він через три роки після знайомства
з нею у своєму щоденнику залишить запис: «Я кохаю». Та ця любов так і
залишилася виключно на сторінках зошита. У 1952 році його муза вийшла заміж за
музиканта Отто Гольшмідта. Проте світу залишилися казки та вірші, присвячені
Лінд.
Помер видатний датський письменник, засновник
літературної казки, у віці сімдесяти років 4 серпня 1875 року в Копенгагені.
У день народження казкаря відзначається Міжнародний день
дитячої книги. Також існує нагорода, яка має назву Золота медаль Ганса
Крістіана Андерсена. Вона вважається найвищим досягненням у сучасній літературі
в галузі дитячої літератури.
