110 р. від дня народження

Василь Барка - майстер контрастів

(Василь Костянтинович Очерет)

Народився Василь Костянтинович Очерет 16 липня 1908 року у селі Солониці Лубенського повіту Полтавської губернії. Батько його служив у козачій частині, був на російсько-японській війні, звідки повернувся покаліченим. Сім’я Василя Барки жила небагато, постійно бідувала, батько працював плотником, а також разом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, де виробляли кінське спорядження для армії Будьонного. Сім′я Очерет переїхала у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, де Василь Барка ходив до  початкової школи, яка мала 3 класи.

1917 року вступив у Лубенське духовне училище, де Барка захопився літературою, зокрема, творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника.

З 1927 року після закінчення Лубенского педтехнікуму вчителює на Донбасі, проте через конфлікт із партійними чиновниками переїжджає в Краснодар, де вступає в місцевий педінститут на філологічний факультет. У 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи», яка викликала ідеологічну критику, звинувачення в «буржуазному націоналізмі» і «релігійних пережитках».

В 1932 р. у Харкові з’являється друга книга «Цехи» вже «ідеологічно-правильна». У 1932 році Барка одружується з черкешенкою, а через рік у подружжя народжується син Юрій.

У 1940 р. Василь Барка успішно захистив дисертацію у Москві, потім читав лекції з історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету.

У 1941 році пішов на фронт добровольцем, однак в 1942 році був важко поранений і опинився в окупації. Після одужання, працював коректором у газеті. У 1943 році його відправили до Німеччини і після закінчення війни був у таборі для переміщених осіб в Аугсбурзі. У 1947 році перебрався до Франції.

В 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961). Працював на радіостанції Свобода. Бідував, голодував, брався за будь-яку роботу (кочегар, мийник вікон). Писав статті з історії літератури, релігійні есе, був близький до Нью-Йоркської групи українських поетів. Опинившись за межами Радянської імперії, письменник продовжує свою літературну роботу. Так уздовж 1946-1947 років з’являються поетичні збірники «Апостоли», «Білий світ». В 1953 році в Нью-Йорку був надрукований його перший роман «Рай». 

Протягом 1958-1961 р. письменник працює над романом «Жовтий князь», що лише в 1963 році вперше вийшов у Нью-Йорку окремою книжкою. У романі відтворені реальні події і явища голодомору в Україні 1932-1933 років. Матеріалом для твору стали спогади очевидців і власні враження письменника, який у 1933 році відвідав родину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голодомор на Кубані. Літературознавці вважають твір романом, хоча його можна було б назвати сімейною хронікою, адже в ньому розповідається про життя Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933 року. 

В 1958-1988 р. виходять доробки «Океан 1» (1959), «Океан 2» (1979), поетичні збірники «Лірник», «Свідок для сонця шестикрилих» та інші. 

Протягом 1969-1988 рр. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). Поетичну збірку «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичну поему в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993) Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.

Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.