140 років від дня народження

Фантастичний світ Василя Короліва-Старого

Василь Костьович Королів (Старий) народився 4 лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область) у сім'ї священика. Батько його, Костянтин Іванович, певний час був настоятелем Свято-Троїцької церкви у Диканьці. Навчався Василь Костьович спочатку у Полтавській духовній бурсі, а потім – у Полтавській семінарії. Будучи студентом майбутній письменник захоплювався українським фольклором, творчістю Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, тягнувся до мистецтва, яке його більше цікавило, ніж теологія. Але, прагнучи бути корисним своєму народові, він вирішив продовжити освіту не в духовному закладі, а в світському – Харківському ветеринарному інституті. У 1902 році він закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював за спеціальністю і навіть видав популярний посібник з ветеринарії «Скотолічебник» та книжку «Кролики».

У той час відбуваються революційні події: масові мітинги, демонстрації, страйки. У Києві та інших українських містах починають виходити українські газети, журнали, книги. Василь Королів-Старий енергійно включається у революційну боротьбу, у відроджуване культурне життя. У 1906 році його заарештували і сто днів протримали у тюрмі. Після звільнення Василь Костянтинович починає займатись журналістською та видавничою справою. Він стає активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів».

У 1908 році Василь Королів разом з товаришами заснував видавництво «Час», що стало одним із найбільших в країні, також займався редагуванням журналу «Книгар». У часи існування Української Народної Республіки працював шефом Київського міського ветеринарного бюро. У 1919 році як член дипломатичної місії УНР виїхав до Праги (Чехословаччина). Коли ж УНР було придушено російськими більшовицькими загонами, Василь Костянтинович не повернувся на Батьківщину. Він викладав у Подєбрадах в Українській господарчій академії, одночасно активно займаючись видавничою та літературною роботою. Тоді ж він одружився з українською письменницею Наталеною Королевою. 

У 1920-ті роки письменник написав роман «Чмелик» (Прага, 1920), в якому розповідається про мандри юнака з Полтавщини чужими землями, збірку казок «Нечиста сила» та збірки п’єс-казок «Русалка-жаба» (Львів, 1923) і «Лісове свято». Крім того, по смерті письменника залишилося багато перекладів з чеської мови, а також малюнки, на яких відтворено природу і побут Закарпаття. Спочатку В. Королів-Старий жив у селі Ували, згодом – оселився у селі Мельник, де і доживав віку. Часом він виїжджав у Прагу та Закарпаття, де працював художником у церквах. 

У 1941 році письменник закінчив свій останній твір – роман «Згадки про мою смерть». У книзі автор не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917-1921 років.

11 грудня 1943 року Василя Костянтиновича Короліва-Старого помер.

Казкова стихія найповніше виявляється у збірці казок «Нечиста сила». Збірка приваблює не лише заманливим змістом, легкістю сприйняття, а й добірною українською мовою. На її сторінках час-від-часу зустрічаються  маловживані тепер слова, назви предметів, що також мало використовуються у нашому сучасному житті. Автор вирішив оживити, переосмислити по-своєму образи фольклорно-казкових представників «неіснуючого, невидимого світу», по-новому трактувати «нечисту силу» (чорти, вовкулаки, відьми, упирі, русалки, потерчата, домовики, водяники, злидні, перелесники тощо), якою чомусь лякали людей, особливо дітей. Як вважав сам письменник, прищеплювати дітям оте «безглузде й непотрібне почуття жаху перед вигаданими потерчатами та неіснуючими страхіттями навряд чи раціонально й педагогічно». Кожне з оповідань цієї книги відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством, легкістю сприйняття тощо. Цінним є й те, що автор зосереджує свою увагу не тільки на українському міфологічному ґрунті.

Перше видання книжки «Чарівне намисто» вийшло у 1937 році. Василь Королів скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість – у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість.